Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

пʼятницю, 25 березня 2016 р.

Who wants to love forever

Нема в цьому світі ні часу ні місця,
Які вони можуть назвати своїми.
Але вони вірять, що мають місію
І що їх ляльки можуть стати живими.
Нема для них в світі найменшого шансу,
Але вони про це зовсім не знають.
Вони мають мрію, красиву й ошатну
І віру, що виведе їх мрія до раю.
Вони б'ються завзято, неначе з драконом
Із сірістю днів і темінню ночі.
Встановлюють власні жорсткі закони,
Де все складається так, як вони хочуть.
Вони набивають гулі в пошуках станів
Не вчаться нічому, все кружляють по колу.
Лише чекають, коли надія помре останньою,
Але ж насправді надія не вмирає ніколи.
Вони системно провалюють іспити,
І платять за це віршами й сльозами.
Зрештою, тільки дурень посміє любити,
Знаючи, що нічого не буде навзаєм.
І лише дурень вічно жити захоче
Там, де не можна сховатись в магічному крузі
Бо коли дорослішання — це злочин,
Покарання за нього — відлучення від ілюзій.
Бо після цього так просто і звично
Приходить бажання говорити відверто:
Чи є тут хтось, хто готовий чекати вічно,
Коли кохання мусить померти?


2 коментарі:

  1. Складно коментувати вірші... Це настільки чуттєвий бік світосприйняття, що прозою вже нічого й не скажеш.
    Якщо тільки лаконічно і в двох словах: просто чудово.

    ВідповістиВидалити