Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

вівторок, 5 квітня 2016 р.

Війна як спосіб вирішення особистісних проблем чоловіків

Життя схоже на колесо, а ти наче білка в нім
І чогось нестачає, щоб відчути себе живим
Все встигати: робота, коханка, дім
Ось і подвиг для такого як ти
Героя.

Нікудишній вийшов із тебе шахрай
І хоч душу свою за борги продай
Все одно в кінці не потрапиш в рай
І для раю невдахам потрібна
“Криша”.

Кожна жінка твоя - це життя на кону
Кожна хоче, щоб вибрав її лиш одну
Та іди вже ти на ту кляту війну
Там все просто: ось ворог, ось друг,
Ось зброя.

Там заплачеш іще на твердих мішках
Там достоту пізнаєш, що значить страх,
Разом з кров'ю й суглинком сухим на зубах
Ти почуєш, як в душу заходить
Тиша.

Знаєш вже, яка буде за все ціна
Така жадібна й хтива ота війна
Вип'є, висмокче, виїсть тебе до дна
Після неї вже жодної

Не захочеш.

3 коментарі:

  1. Злість і мудрість - такий от смак дивний від цього вірша.
    Немов би про людину-тягар, немов би та,хто докоряє, розуміє правильно все - так, на війні простіше, бо зрозуміло де ворог, де свій. Так, вона страшна, але до цього звикають. І так - вона манить своєю простотою і відсутністю проблем з повсякденного життя, які психологічно, частіш за все, складніші і обтяжливіші.
    Так, вона випікає душу. Але ж чоловік доти чоловік, доки хоче жінку - хоч одну, хоч декількох. І він може не захотіти жодної, бо хотітиме ту, що випікла душу. Це теж пристрасть і це теж, у якомусь сенсі, жінка, що випробовує чоловіка на незламність та силу духа...

    Тобто, як не крути, а все одно про любов виходить)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Може й так :) Я просто його написала, чому саме так - навіть не знаю. Ну то й інтерпритації залишаю читачам. Моя справа зроблена :)

      Видалити
    2. Ну, якась передмова чи думка наштовхнула на це)
      Я про те, що дуже точно щодо війни - вона має силу чорної діри. Нічого хорошого, немов би, але зятягує неймовірно. Там все пронизливо і гостро, зникають напівтони та дрібниці.
      Ця туга за тою ясністю і гостротою відчутна в багатьох чоловіках, що повернулися з війни. Мене завжди такі психологічні гачки цікавили, а тут ти напрочуд влучно змалювала цей конкретний у віршованій формі)

      Видалити