Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

субота, 5 березня 2016 р.

Мій переклад вірша

Сьогодні прекрасна поетеса Марина Козлова оприлюднила новий вірш. І вірш цей так мені запав, що я моментально вивчила його напам"ять. А тоді непомітно для себе почала перекладати на українську. І я жила цим віршем цілий день. І я таки зробила свій переклад. І надіслала авторці. І їй сподобалось. Отже, я щаслива і горда :) Ось він.


Не слухай чужі слова,
Оскільки слова — пусте.
А руку тримай так,
Неначе у ній — меч.
Із всього твого життя
Згадається тільки те,
Що лишиться на губах
І вітром спаде з плеч.
Ти згадуй очей глиб
І жодних його вад.
А душу не віддавай,
Бо будеш назад просить.
Віднині це твій світ
І твій незбагненний сад
Та полум'я не зчиняй,
Якого тобі не згасить.



І оригінал російською:

Не следуй ничьим словам,

Поскольку слова – ничто.
А руку держи так,
Как будто бы в ней – меч.
Тебе за всю твою жизнь
Запомнится только то,
Что унесешь на губах
После коротких встреч.
Запомни его вздох,
Его улыбку и взгляд.
Но не отдавай себя,
Чтобы назад не просить.
Теперь это твой мир.
И твой бесконечный сад.
Но не разжигай огонь,
Который не погасить




2 коментарі:

  1. Дуже круто!
    І українською більш поетично, якщо можна так сказати. Оригінал більш чеканний, наче слова зі сталі. Обидва варіанти зачаровують...
    Неначе молитва, заклинання чи напуття - відчувається стримана сила та урочистість. Як клятва самій собі.

    ВідповістиВидалити
  2. Ти як завжди дуже тонко все відчула. І так, авторка так і сказала, що українською вийшло більш поетично.

    ВідповістиВидалити