Це була гарна
ідея — взяти з собою до Львова книжку
про Львів. Книжку польської письменниці
Жанни Слоньовської “Дім з вітражем”
- яскравий дебют позаминулого року.
Книжку, написану польською і для поляків,
й одразу перекладену українською. Ця
книжка заінтригувала і зачарувала мене
від самого початку. Ні, це не детектив
і тим паче не чарівна історія. Це роман
у формі спогадів головної героїні,
чийого імені читач так і не дізнається.
Оповідачка згадує передусім свою сім'ю
— маму, бабусю та прабабусю, Львів, яким
він був у часи її дитинства та юності,
події, які тоді в місті відбувалися (а
це 80-2000-і роки). Відповідно, бабуся згадує
своє життя на тлі історичних подій, а
також і прабабчине. Таким чином
вимальовується зріз епохи від початку
ХХ століття. І Львів у центрі цього
зрізу.
Те, що я написала,
й те, що можна прочитати в аннотаціях і
рецензіях на цю книгу, звучить так, ніби
це історичний роман і читати його буде
цікаво тим, хто досконало знає Львів і
любить історичні довідки. Але ні, зовсім,
абсолютно не такий це роман. Він написаний
ніби зсередини внутрішнього світу
дівчини-інтроверта. Його мова така
об'ємна, багатовимірна і жива, що справді
заворожує, хоч здається спершу простою.
Він багатошаровий і багатоплановий,
відтак цей текст можна читати з декількох
позицій. Можна читати про історію Львова
і України, здобуття незалежності,
радянську епоху. Можна про його
архітектуру, якщо ви добре знаєте Львів.
Якщо ж ні, описи вулиць і будинків
залишаться для вас просто тлом для
сюжету і тут знову на ваш вибір — або
це буде сюжет про незвичну історію сім'ї
чотирьох жінок, або історія дорослішання
і кохання головної героїні. Я ж, понад
всі названі пласти, вподобала основний,
підтекстний — сприйняття світу й себе
головною героїнею, її незвичайну
риторику, її нестандартні метафори, її
яскраві умозримі картини. Власне, саме
ця незвичність оповідачки і її манери
оповіді, це поєднання буденного опису
і фантастичних речей, передавання
відчуттів у картинках, переживань у
діях — ось це і заворожує найсильніше.
Ти занурюєшся у внутрішній світ героїні,
й під кінець роману вже ніби бачиш світ
її очима. Але, якщо на це не звертати
особливої уваги, ви будете читати текст
про Львів або про чотирьох жінок, дивним
чином одна з одною пов'язаних, розказаний
трохи дивною мовою, та й усе. Ось чому
роман має сподобатися багато кому:
завдяки своїй багатоплановості він
стає майже універсальним. Майже. Все-таки,
для того, щоб почати його читати, потрібно
хоч трохи симпатизувати Львову, бо
можливо, що саме він там — головний
герой.
І насамкінець.
Оскільки я читала книгу під час перебування
у Львові, я мала змогу ходити тими
шляхами, що й герої книги. І знайшла той
самий дім з вітражем. Ось тільки вітража
не побачила. Або його зняли на реставрацію
й досі не повернули, або це такий вітраж,
якого не видно з вулиці. До будинку ж
зайти мені не вдалося. Зате вдалося
знайти книжку про львівські вітражі й
розшукати там його фотографії та опис.
І він справді прекрасний.
