Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

середа, 23 березня 2016 р.

На затемнення

В рамках завершення одного досить довгого циклу - вірш, писаний під сонячне затемнення в березні 2006. Дивно знаходити свої давнішні творіння, ще дивніше, коли вони виявляються непоганими.


Серым небом
Грязным снегом
Жгучим ветром
Тусклым светом

В душу затекала
Сердце выпивала
Глаза выжигала
Смерть обещала

Холод вечный
Покой мягкий
Забвение сладкое
Конец страданиям

Любовь стеклянную
Игру беспечную
Жизнь обычную
Да незнание

Но сердце теплое
И солнце черное –
Весна.



3 коментарі:

  1. От як на мене - тобі дуже добре вдаються такі вірші-заклинання. Насичений, сильний, швидкий ритм, шаманьський ніби. Ти відчуваєшь цю енергетику і влучно її втілюєшь у слова та рифми.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, це така шаманська штука вийшла. Сама не знаю, як вона тоді написалася, я тоді ще нічого не знала про те, як пишуться вірші.

      Видалити
    2. Думаю, вийшло само-собою тому, що це - твоє. Ти глибинно відчуваєш такі речі і їхню сутність. Єтно- прикраси в тебе теж такі - справляють сильне враження, відразу відчуття попадання у "десятку".
      Ці ритми і сприйняття якось пов’язані і відображаються в усьому, шо стосується творчості.

      Видалити