Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

пʼятниця, 25 березня 2016 р.

Who wants to love forever

Нема в цьому світі ні часу ні місця,
Які вони можуть назвати своїми.
Але вони вірять, що мають місію
І що їх ляльки можуть стати живими.
Нема для них в світі найменшого шансу,
Але вони про це зовсім не знають.
Вони мають мрію, красиву й ошатну
І віру, що виведе їх мрія до раю.
Вони б'ються завзято, неначе з драконом
Із сірістю днів і темінню ночі.
Встановлюють власні жорсткі закони,
Де все складається так, як вони хочуть.
Вони набивають гулі в пошуках станів
Не вчаться нічому, все кружляють по колу.
Лише чекають, коли надія помре останньою,
Але ж насправді надія не вмирає ніколи.
Вони системно провалюють іспити,
І платять за це віршами й сльозами.
Зрештою, тільки дурень посміє любити,
Знаючи, що нічого не буде навзаєм.
І лише дурень вічно жити захоче
Там, де не можна сховатись в магічному крузі
Бо коли дорослішання — це злочин,
Покарання за нього — відлучення від ілюзій.
Бо після цього так просто і звично
Приходить бажання говорити відверто:
Чи є тут хтось, хто готовий чекати вічно,
Коли кохання мусить померти?


середа, 23 березня 2016 р.

На затемнення

В рамках завершення одного досить довгого циклу - вірш, писаний під сонячне затемнення в березні 2006. Дивно знаходити свої давнішні творіння, ще дивніше, коли вони виявляються непоганими.


Серым небом
Грязным снегом
Жгучим ветром
Тусклым светом

В душу затекала
Сердце выпивала
Глаза выжигала
Смерть обещала

Холод вечный
Покой мягкий
Забвение сладкое
Конец страданиям

Любовь стеклянную
Игру беспечную
Жизнь обычную
Да незнание

Но сердце теплое
И солнце черное –
Весна.



неділя, 20 березня 2016 р.

Танок на кістках зими

Міні-вірш, написаний на рівнодення 2013 року. Актуальний сьогодні як ніколи.


Мы спляшем на тлеющем снеге,
Втопчем в мерзлую землю лед.
Мы дети дождя и улиток
Наше время с весной придет.
(Мы гордый лесной народ).


пʼятниця, 11 березня 2016 р.

Ти

Здається, що горе — це гори
Безжальні холодні хребти.
Здається, що смуток — це море
Глибинні солоні пласти.
Ти вмієш знаходити смисли
Я вмію дороги плести
Між темними водами й світлом
Являти прозорі мости.
Ти можеш наповнити ріку
Якої не переплисти.
Зробити досяжними зорі
В долонях на землю знести.
Ми в силах приборкати всесвіт
Не в змозі лиш правду знайти.
Бо ти мені — море і гори,
А я тобі — греблі й мости.
І я тобі друг
А ти мені
Хто мені
Ти?


субота, 5 березня 2016 р.

Мій переклад вірша

Сьогодні прекрасна поетеса Марина Козлова оприлюднила новий вірш. І вірш цей так мені запав, що я моментально вивчила його напам"ять. А тоді непомітно для себе почала перекладати на українську. І я жила цим віршем цілий день. І я таки зробила свій переклад. І надіслала авторці. І їй сподобалось. Отже, я щаслива і горда :) Ось він.


Не слухай чужі слова,
Оскільки слова — пусте.
А руку тримай так,
Неначе у ній — меч.
Із всього твого життя
Згадається тільки те,
Що лишиться на губах
І вітром спаде з плеч.
Ти згадуй очей глиб
І жодних його вад.
А душу не віддавай,
Бо будеш назад просить.
Віднині це твій світ
І твій незбагненний сад
Та полум'я не зчиняй,
Якого тобі не згасить.



І оригінал російською:

Не следуй ничьим словам,

Поскольку слова – ничто.
А руку держи так,
Как будто бы в ней – меч.
Тебе за всю твою жизнь
Запомнится только то,
Что унесешь на губах
После коротких встреч.
Запомни его вздох,
Его улыбку и взгляд.
Но не отдавай себя,
Чтобы назад не просить.
Теперь это твой мир.
И твой бесконечный сад.
Но не разжигай огонь,
Который не погасить




середа, 2 березня 2016 р.

Їсти. Молитись. Кохати.

Прочитала бестселлер Елізабет Гілберт. Перш за все скажу, що чоловікам, мабуть, не варто читати цю книгу. Ну, тим чоловікам-чоловікам, для яких жінка - це п"ятдесят кіло емоцій незрозуміло про що. Чоловікам, які цікавляться внутрішнім світом людини, духовними пошуками або психологією - можна. А от жінкам читати варто, усім. Бо навіть якщо вас не цікавить духовний пошук, ви тут знайдете багато знайомого і, можливо, корисного.
Власне, ця книга - щось на кшталт щоденника письменниці, відверта й правдива. Мені сподобалось, як ця відважна жінка спокійно пише про свої баги й місцями відверту дурість без сором"язливості, без намагання себе виправдати, навіть без каяття. Це така спокійна буддистська позиція, яка говорить про те, що вона таки досягла певних успіхів у самовдосконаленні. Певно, вона могла передбачити, скільки людей, особливо чоловіків, скажуть їй після цієї книги, що вона просто дурепа, яка сама не знає, чого хоче. Та сенс у тому, що вона пройшла через це, осмислила, переплавила й зрештою вийшла на новий рівень. І вже з того рівня змогла про все написати. І вона молодець, я вважаю. Я взагалі люблю, коли люди самовдосконалюються. Тому, може ця книга й не шедевр літератури, але безперечно дуже корисна. Особливо тим, хто сам собі набрид уже зі своїми стражданнями.
Певною мірою, історія письменниці типова. Немає в ній нічого надзвичайного й особливого, через схожі проблеми проходять мільйони жінок. Й, можливо, побачити, що не лише ти маєш такі проблеми, й що є принаймні одна жінка, яка з ними впоралась, це вже велика психологічна допомога. Інше питання, що вона з ними впоралась шляхом подорожі протягом року трьома країнами, а таке далеко не всім по кишені. Та зрештою, ці країни можна вважати метафорами, і тоді ви знайдете власні відповідники. Якщо, звісно, захочете повторити її шлях. Але краще пам"ятати, що шлях у кожного свій, і ця книга - лише приклад одного з них.
Книга написана легко, дотепно, цікаво, з описами країн, що їх відвідала авторка. І ще має гарний переклад українською.
А от фільм після книги мені зовсім не зайшов. Розумію, складно написати сценарій за мотивами щоденника, але мені здалося, що сценаристи не дуже старалися. Це вийшов такий типовий американський фільм, де є красиві місця трьох країн, але немає головного. І зрештою все знову схоже на історю Попелюшки. Можливо тому, що Джулія Робертс в головній ролі? Власне, що хочу сказати. Якщо ви подивитесь фільм, ви не зрозумієте, про що насправді ця книга, і вважатимете, що це просто типова американська історія про багату жінку, яка хоче зустріти свого принця. Не дивіться фільм. Почитайте краще книгу :)