Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

суботу, 7 травня 2016 р.

На межі

Просвіт дверний — то межа, а за неї — не можна
Далі там світ, у якому мені ще не бути
Тут перед нею є місто і сонце і люди
Ти ж не виходиш до мене із тіні на світло

Просвіт дверний — це межа із кількох сантиметрів
Тут не буває ні часу, ні болю, ні звуку
Тут ти береш мою ліву в свою праву руку
Правою стан обіймаєш і дихаєш часто

Ми стоїмо на межі у дверному просвіті
Я притискаюсь до тебе, заплющую очі
Серце штовхається в ребра, родитися хоче
В серці щемить, бо прощатися треба

Наше побачення тут незаконне, а отже
Скоро розійдемось ми у свої потойбіччя
В просвіті лишаться тіні, стоятимуть вічно
Серцем до серця, заплющивши очі


2 коментарі:

  1. Дуже гарно!
    Почуття перелиті у відчуття: така замальовка з високою концентрацією подій всередині і малою - подій зовні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так. Це був мій сон, і в ньому я багато чого відчувала, хоча не відбувалося насправді майже нічого. І от спробувала описати ці всі відчуттся у вірші.

      Видалити