Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

понеділок, 30 листопада 2015 р.

Ім"я твоє - Людина

В мене сьогодні велика радість. Радість від зустрічі з Людиною. Така незбагненна, неосяжна радість від того, що на світі є людина, людина ця справжня і ти цю людину знаєш.
Коли після десяти років відсутності людина повертається зі столиць всього світу до рідного містечка. Коли людина за ці десять років на чужині не зазналася, не скурвилася, не обросла жиром, машинами, квартирами і всілякими іншими благами. Не набудувала собі ментальних конструкцій, які б виправдовували все лайдацтво життя в столицях, не стала повчати тут усіх, як треба жити і дивитися зверхньо. Коли людина, обравши свій шлях ще років зо двадцять тому, наполегливо йшла по ньому й досі не звертає зі свого шляху. Коли весь цей час людина вчилася, самовдосконалювалася, набувала знань, досвіду, сили, гнучкості й віри. Коли вона не вважає, що вже досягла рівня, на якому слід зупинятися. Коли вона готова вчити інших тому, чого навчилася сама, але не вважає себе Великим Учителем. Коли людина повертається на батьківщину, тому що не може стояти осторонь всіх цих наших подій і робить тут те, що може для нашого захисту. Коли не ведеться на провокації до образ, звинувачень чи погорди. І в той же час вміє відчувати наповну і жити наповну. Коли вона випромінює силу і гармонію водночас. Коли людина знає, хто вона і навіщо вона тут. Зрештою, коли очима людини на тебе дивиться Дракон, а в очах тих цілий всесвіт. І коли тобі від цього не страшно, а радісно. Бо це і є живий, найдостовірніший доказ виконання Божого замислу. Ти розумієш, що саме такими задумав нас Бог і ось вона - людина, яка його замисел виконує. А це означає, що не все ще втрачено. І мабуть, у нас теж є шанс. І це свято, це торжество життя, хай би як пафосно це не звучало.
Тож я святкую.

2 коментарі:

  1. Навіть цікаво стало, що це за над-людина? Просто людини тут недостатньо, як на мене - в кожного є свої слабкості і дивакуватості. Це розмаїття і краса нашого роду людського - ми всі такі різні.
    А та особистистість, що ти описала - за враженням немає ні того, ні іншого. Цілком досконала над-людина, недосяжний для багатьох ідеал.
    Це не в плані критики - просто таке двояке відчуття від портрету. І немов-би про реальну людину пишеш, а сприймається так, що це - художня досконалість, яка немає жодного стосунку до реальності.
    Чи то радість надто велика від зустрічі, емоції такі яскраві і щирі, тому портрет вийшов дещо гіперболізованим.
    У будь-якому разі - вийшло красиво та захоплуюче. І той, кому присвячений портрет, має пишатися, що його настільки високо цінують і бачать його досконалим. Бо тільки дуже достойна, непересічна людина може викликати саме таке ставлення.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ой, сподіваюсь, він цього не прочитає :) Бо я справді надто ідеалізувала. Власне, якщо писати лише про сильні сторони, так і виходить. Я не хочу вишукувати слабкості і недоліки, хоча вони напевне є. А комусь він здасться звичайною собі людиною, і таке може бути. Тож особистість я триматиму в секреті, хай краще так :))

      Видалити