Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

вівторок, 20 жовтня 2015 р.

Осінь роздає програмки

Той верлібр, що в минулому пості, надихнув мого друга на написання власного вірша, де програма осені осмислюється як театральна програма. Вірш вийшов пречудовий на мій погляд. І хоча мій на такому фоні значно програє, мені так здається, все ж я дуже рада і горда з того, що стала поштовхом до створення такого тексту. Отже, не можу не поділитися.


Пані й панове, прошу зустрічати: вітер.
Ляскає оплесками білизна в дворі.
Листя дерев шелестить, і звідти,
Де воно як завіса вгорі,
Справді з’являється вітер. Це перша ява
Першої дії осені.
Це благодійна вистава, сер, халява.
Що характерно: ми всі запрошені.
Осінь – театр, що почався не з роздягальні –
Тут, навпаки, одягаються біля входу,
Бо у програмці чітко об’явлено:
Дія друга – це холод.
Дивно дивитись на це, але кожен – такий простак,
Поки живий, і не вважає це жертвою,
Й не набридає йому спектакль
Малобюджетний з банальним сюжетом.
Тільки й витрат у продюсера – на екстракт
Сутінків. Як результат – сцена в лісі:
Десять в десятому степені страт
Бідних жовтеньких листочків. Завіса.
Тут оголошується антракт, і ми
Йдемо в вестибюль (у нашому випадку
Це означає додому), вдихнем по дорозі дими
З печей, де горить театральна критика –
Всі ті мільярдноаркушеві томи.
Це ще не старість, та юність для нас – уже «вибрики»,
Це ще не втома, і вже не тягне на випивку…
Все ж, як дожити до п’ятого акту – зими?

Олексій Маслов

Немає коментарів:

Дописати коментар