Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

пʼятниця, 30 жовтня 2015 р.

На Самайн

З тріщин в асфальті точиться тиша
Глибше під нею ховається пустка
Ти можеш вірити, що біль зтихне
Можеш чекати, поки відпустить.

Пальці туману торкаються горла
Холод підступно стікає у душу
Ніч крадькома тебе в сутінь огорне
Як пощастить, то хоча б не задушить.

Вірити, мріяти, думати марно
Літо забрало тепло і кохання
Осінь прокотиться чорним Самайном
Знайдеш лиш дві головешки нарання.

В місті чигає протяг і нежить
Вітер реве вовкулаком натужно
Все, що тобі в світі вже не належить
З”їла під вогкою ковдрою туга.

Плинові хмар опиратись даремно
Небо розчавить дощами і снігом
На цій війні між гарячим і темним
Виживе найсильніший.




2 коментарі:

  1. Інночко, дякую тобі за твої вірші !!! Твої почуття, переживання, роздуми...Для мене твій блог наче бальзам...Дуже люблю читати, коли немає нікого вдома -- сиджу, мрію, літаю десь над хмарами, заспокоююсь і надихаюсь...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ой... це так несподівано для мене.
      . :) Дуже дякую за такий відгук. А я ж так мало пишу. Тепер хочеться писати частіше.

      Видалити