Життя має свою циклічність і ось мене наздогнав його новий цикл. За ерою прикрас прийшла ера літератури. Всього шість років тривав попередній цикл. Література ж увійшла в моє життя неждано й раптово, хоча, якщо згадати, існувала у ньому завжди. Прийшло літо, якесь шалене й дивовижне, разом з літом розпочалася Літера - літературні читання просто неба, до нас почали приїзжати прекрасні автори, я заслухалась ними, купувала й читала їхні книжки, ми обговорювали їх з моїм другом, ми домовились написати тексти про те, як кожен з нас провів літо, й ми написали вірші - логічно для нього й несподівано для мене. Ми написали наші вірші майже одночасно і з того почалося це віршове безумство. Взагалі-то я маю писати прозу, я й пишу її потроху, але вірші - це так цікаво. Я завжди вважала поетів якимись надлюдьми, бо таке метафоричне мислення мені недоступне. Але, може то я так вважала, що недоступне, а його варто просто потренувати? Вірші ж так само треба вчитися писати, як і всьому взагалі треба вчитися. Геніїв від Бога не так-то й багато. Отже, я вчуся. Я слухаю й читаю, я поїхала до Львова на літературний форум, щоб там послухати поетів, я пізнаю сучасну українську літературу, знайомлюсь з авторами, я щодня говорю про вірші, я опинилась несподівано для себе у віршованому полі. Мій друг теж несподівано для себе почав писати дуже часто, останнім часом навіть по кілька віршів на день. Люди кажуть, що взагалі зараз більше людей стали цікавитись поезією, більше людей стали писати вірші. Наука каже, що таке відбувається в часи соціальної нестабільності, що саме такі часи породжують найбільше видатних поетів і письменників. Отже, і мене забрала ця хвиля.
Не знаю, чи повернеться наснага до створення прикрас, так чи інакше, це вміння залишиться зі мною, але натхнення моє зараз на боці текстів. Тож хай так і буде. Можливо, і мені вдасться написати щось достойне. Дещо друкуватиму тут, хай навіть цей блог ніхто й не читає. Та я не для того його і створювала, щоб мене читало й критикувало багато людей. Хай це буде просто своєрідний каталог текстів.
Не знаю, чи повернеться наснага до створення прикрас, так чи інакше, це вміння залишиться зі мною, але натхнення моє зараз на боці текстів. Тож хай так і буде. Можливо, і мені вдасться написати щось достойне. Дещо друкуватиму тут, хай навіть цей блог ніхто й не читає. Та я не для того його і створювала, щоб мене читало й критикувало багато людей. Хай це буде просто своєрідний каталог текстів.
Літера - це, дійсно, така прекрасна подія, яка, напевне, надихнула не одну тебе) Розкішний подарунок цього літа.
ВідповістиВидалитиЩодо письменництва - мені здається це досить закономірним. Я вже в блозі про прикраси написала свою думку з цього приводу. В тебе є потенціал, запит на реалізацію цього таланту. Щодо того, що це твоє - було зрозуміло ще з ЖЖ. Все просто і ясно: якщо замальовки і ессе з життя у вигляді постів захоплюють і хочеться читати ще - то талант очевидний)
Успіху та натхнення!
І як це ніхто не читає?) Я так точно, і, думаю, не тільки я з цікавістю слідкую за твоїм блогом.
Ну то підписуйся, я зробила таку можливість - вгорі зправа - постійні учасники. А я чомусь не отримую на пошту повідомлень про коментарі :( Мабуть, мені теж треба підписатися на свій блог :)
ВідповістиВидалитиДякую, що читаєш і коментуєш :) Завжди тобі рада :)
Так я, начебто, підписана? Чи ні?
ВідповістиВидалитиВ будь-якому разі, в гугль-стрічці швидше за все свіжі записи знаходити. А в налаштуваннях вже йде окремо "сводка" по записам в блогах, на які я підписана.
Ну дивись як тобі зручніше. Тільки не пропадай :) Люблю з тобою поговорити :)
ВидалитиНі, була не підписана) Тут така система кол, що голову зламаєш, перш ніж зрозумієш, що до чого) Виявляється, фоловила твої записи з гугль-стрічки.
ВидалитиЯ не пропадаю) В мене була літня пауза - зовсім нічого не писалося і не хотілося. Не люблю літо за це, нема в ньому потрібного мені натхнення. Але є плюс - добре слухати, спостерігати та всмоктувати в себе відчуття від насичених літніх активностей.
Буду множитися в блогспоті - зрештою, саме можливість вести декілька блогів за тематиками і спонукала мене оселитися тут)
І поговорити я теж з тобою люблю, це навзаєм;)