Дім з вітражем

Це була гарна ідея — взяти з собою до Львова книжку про Львів. Книжку польської письменниці Жанни Слоньовської “Дім з вітражем” - яскравий дебют позаминулого року. Книжку, написану польською і для поляків, й одразу перекладену українською. Ця книжка заінтригувала і зачарувала мене від самого початку. Ні, це не детектив і тим паче не чарівна історія. Це роман у формі спогадів головної героїні, чийого імені читач так і не дізнається. Оповідачка згадує передусім свою сім'ю — маму, бабусю та прабабусю, Львів, яким він був у часи її дитинства та юності, події, які тоді в місті відбувалися (а це 80-2000-і роки). Відповідно, бабуся згадує своє життя на тлі історичних подій, а також і прабабчине. Таким чином вимальовується зріз епохи від початку ХХ століття. І Львів у центрі цього зрізу.

Те, що я написала, й те, що можна прочитати в аннотаціях і рецензіях на цю книгу, звучить так, ніби це історичний роман і читати його буде цікаво тим, хто досконало знає Львів і любить історичні довідки. Але ні, зовсім, абсолютно не такий це роман. Він написаний ніби зсередини внутрішнього світу дівчини-інтроверта. Його мова така об'ємна, багатовимірна і жива, що справді заворожує, хоч здається спершу простою. Він багатошаровий і багатоплановий, відтак цей текст можна читати з декількох позицій. Можна читати про історію Львова і України, здобуття незалежності, радянську епоху. Можна про його архітектуру, якщо ви добре знаєте Львів. Якщо ж ні, описи вулиць і будинків залишаться для вас просто тлом для сюжету і тут знову на ваш вибір — або це буде сюжет про незвичну історію сім'ї чотирьох жінок, або історія дорослішання і кохання головної героїні. Я ж, понад всі названі пласти, вподобала основний, підтекстний — сприйняття світу й себе головною героїнею, її незвичайну риторику, її нестандартні метафори, її яскраві умозримі картини. Власне, саме ця незвичність оповідачки і її манери оповіді, це поєднання буденного опису і фантастичних речей, передавання відчуттів у картинках, переживань у діях — ось це і заворожує найсильніше. Ти занурюєшся у внутрішній світ героїні, й під кінець роману вже ніби бачиш світ її очима. Але, якщо на це не звертати особливої уваги, ви будете читати текст про Львів або про чотирьох жінок, дивним чином одна з одною пов'язаних, розказаний трохи дивною мовою, та й усе. Ось чому роман має сподобатися багато кому: завдяки своїй багатоплановості він стає майже універсальним. Майже. Все-таки, для того, щоб почати його читати, потрібно хоч трохи симпатизувати Львову, бо можливо, що саме він там — головний герой.

І насамкінець. Оскільки я читала книгу під час перебування у Львові, я мала змогу ходити тими шляхами, що й герої книги. І знайшла той самий дім з вітражем. Ось тільки вітража не побачила. Або його зняли на реставрацію й досі не повернули, або це такий вітраж, якого не видно з вулиці. До будинку ж зайти мені не вдалося. Зате вдалося знайти книжку про львівські вітражі й розшукати там його фотографії та опис. І він справді прекрасний.