Різдвяна історія

Мій читацький челендж продовжується, купа непрочитаних книжок все росте й росте, проте й прочитаних стає більше. Першою книгою цього року були вірші Мирослава Лаюка, про них я не писатиму, не вмію про вірші. А друга, як не дивно - "Різдвяна історія", точніше "Різдвяна пісня" Чарльза Діккенса. Чом би й не почитати різдвяну історію на Різдво. Тим паче, що я, як завжди, в останньому вагоні й досі її не читала. А це ж можна сказати, програмний документ різдвяних свят всього західного світу. Знову мені соромно за власне невігластво. Але тепер я її вже прочитала і ще трохи освіченішою стала. Принаймні ясно, звідки беруться сюжети для нескінченних різдвяних фільмів, звідки ця ідея, що саме на Різдво людина може змінитися і стати кращою, що саме на Різдво треба творити добро, що саме в цей час можливе всіляке чарівницво. Власне, так само, як у пост-радянському просторі з Новим роком: "Новорічна ніч казкова". Але виявляється, ідея ця взялася не з народного фольклору, не виникла сама по собі і не існувала повсякчас. Виявилось (для мене звісно), що її сворив Діккенс. Діккенс створив сучасне Різдво в західному світі, бо до виходу "Різдвяної пісні" там теж було глухо зі святковим настроєм. А ось ця невелика повість, написана, власне, заради грошей, зіграла таку колосальну роль. Я навіть думаю, що історія про Скруджа впевнено наближається за своєю важливістю і популярністю до історії народження Ісуса, тобто наразі програмних різдвяних історій дві. І якщо історія народження Ісуса про християнство й духовні цінності, то історія Скруджа - про технологію святкування Різдва. Так, у ній все чітко розписано. Людина на Різдво має думати більше про інших, робити добрі вчинки, дарувати подарунки і навідувати близьких. Різдво - це радість, тож обов'язково потрібно радіти. Радість можуть подарувати найпростіші буденні речі, а надто - саме передчуття свята і вихідних. Однією з найбільших радостей для людини є смачні наїдки, тож на Різдво слід готувати особливі страви. А найбільша людська радість - це сім'я та друзі, тож Різдво найкраще проводити в команії близьких людей. І неодмінно слід навчитися веселитися, щоб не залишитись наодинці. Ось такі нехитрі правила Різдва.
І другий пласт, не менш важливий - людина завжди може змінитися на краще. Якщо не завдяки спогадам і сантиментам, то під владою страху, хоч це й крайня міра. Але так чи інакше - майже ніколи не пізно. І це така ідея, яка перегукується з Великоднем - надія на відродження. Й певна річ, ніяк не суперечить християнській ідеї Різдва, бо ж "нова радість стала".