Це простір для слів, простір для роздумів і текстів.
Тут я писатиму лише українською і лише те, що мені заманеться.
Це такий собі щоденник, місце, де можна дізнатись дещо про мій внутрішній світ.
Якщо раптом це комусь цікаво :)

понеділок, 22 серпня 2016 р.

Львів. Кава. Любов.

Я зараз багато читаю, але зовсім забула писати про прочитане. Та все ж продовжу, самій потім буде цікаво пригадати враження.
Літо в мене видалося порою книжок з буккросингу і оповідань. От про одну з книжок оповідань і скажу.
На Літературній школі пан Винничук радив нам не читати третьосортну літературу, а читати краще безсмертну класику. Але я оце прочитала книжку оповідань про Львів і кохання і скажу, що наразі не зустрічала кориснішої книги для письменника-початківця. Тому що значно простіше робити аналіз текстів таких самих початківців і вчитися на чужих помилках. Аніж, наприклад, намагатися осягнути майстерність когось із великих письменників. Звісно, читання великих виховує гарний смак. А читання початківців - відразу до усякого роду банальщини. Іншими словами, ти читаєш такі оповідання і розумієш, як писати не слід. І це надзвичайно корисно, я вважаю. Також дуже корисно побачити в інших авторів власні улюблені прийоми і подивитися на них збоку. Чи такі вони гарні, як тобі здавалося? Чи такі необхідні в тексті? Ну, і зрозуміти, що ти не надто оригінальний, як виявляється. Теж гарно так тверезить.
Звісно, я не хочу сказати, що ця збірка вкрай жахлива. Цілком жахливих оповідання там лише два. Два цілком достойних. А інші мають і плюси й мінуси, як це завжди в житті й буває. Кажу ж - навчальний посібник.
Ну і ще одне запитання до самої себе з приводу цього всього. Чи було б мені приємно, коли б і мої оповідання використовували як навчальний посібник? І як би так його писати, щоб цього не сталося?
От тому я й не викладаю свою прозу в інтернеті :)

3 коментарі:

  1. Зі збірками завжди так)
    В мене була збірка оповідань португальськихї письменників, та така ж збірка британських письменників.
    Відсоткове співідношення - таке, як ти зазначила. Пара-трійка оповідань чудового рівня, більшість - середнячки. Ну й декілька жахливих, звісно ж.
    Але корисними такі збірки я теж вважаю. Дають досить широке уявлення про смак та настрій країни письменників, як і про схожість та/або несхожість стилів.
    Класики - класиками, але декілька творів з цих збірок я добре пам’ятаю й досі, справили вони на мене не меньше враження, аніж визнані метри літератури.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так. Але мабуть збірки відображають скоріше смаки упорядка, ніж смаки читачів. Та все одно це цікаво.

      Видалити
    2. Збірка робиться за якийсь конкретний період. І там попадаються досить різні за стилем оповідання. Може й того, хто складав добірку, такий широкий світогляд, але хочеться думати, що , все ж таки, намагалися якомога ширше представити літературу країни/міста, незважаючи на власні смаки. Не може ж подобатися водночас і суцільний жах, і класні оповідання)
      Але вирогідний і твій варіант, тут важко сказати напевне.

      Видалити