Літературна школа в Карпатах

Я вирішила влаштувати собі відпустку і поєднати приємне з корисним, та майнула на тиждень до Карпат на літературну школу від ЦЛО. І це було надзвичайно корисно, дуже цікаво і неймовірно красиво. По-перше, купа прекрасних людей, які всі хочуть того ж, чого і ти - навчитися пристойно писати тексти. По-друге, прекрасні лектори і тренери, а це, на хвилиночку, відомі сучасні письменники. У нас були лекції Тараса Прохаська, Андрія Куркова, Юрія Винничука, Ірини Цілик, Галини Крук. А в тренери нашій групі майбутніх літераторок під самоназвою "Химери" попався Володимир Арєнєв, і я не можу передати словами, який же він виявився класний. За одне лише почуття гумору і нелюдську терплячість (за два, він би виправив) величезний йому уклін. Пристойного тексту я так і не написала там, проте зрозуміла, що та ідея, яка мені видавалась мало не романом всього мого життя, насправді третинна попса. Ну та й бог з ним, писатиму щось інше значить.
Велике досягнення - я вперше винесла свої вірші на загал. На літературному вечорі прочитала декілька. Виявилося, що я не дуже-то вмію декламувати. І виявилося, що декому мої вірші прийшлися до душі, а це надзвичайно тішить.
Гори я так і не побачила, натомість побачила австрійський віадук і фантастичні карпатські садиби майже сторічної давнини. Зробила трохи фотографій.
Потоваришувала з чудовими дівчатами, сподіваюсь, ми продовжимо спілкуватись.
Ну і застудилась і захворіла як фінал перезавантаження.
Одним словом, плідна видалась поїздка, плідна. Тепер би щось написати...

Літ Ера

Життя має свою циклічність і ось мене наздогнав його новий цикл. За ерою прикрас прийшла ера літератури. Всього шість років тривав попередній цикл. Література ж увійшла в моє життя неждано й раптово, хоча, якщо згадати, існувала у ньому завжди. Прийшло літо, якесь шалене й дивовижне, разом з літом розпочалася Літера - літературні читання просто неба, до нас почали приїзжати прекрасні автори, я заслухалась ними, купувала й читала їхні книжки, ми обговорювали їх з моїм другом, ми домовились написати тексти про те, як кожен з нас провів літо, й ми написали вірші - логічно для нього й несподівано для мене. Ми написали наші вірші майже одночасно і з того почалося це віршове безумство. Взагалі-то я маю писати прозу, я й пишу її потроху, але вірші - це так цікаво. Я завжди вважала поетів якимись надлюдьми, бо таке метафоричне мислення мені недоступне. Але, може то я так вважала, що недоступне, а його варто просто потренувати? Вірші ж так само треба вчитися писати, як і всьому взагалі треба вчитися. Геніїв від Бога не так-то й багато. Отже, я вчуся. Я слухаю й читаю, я поїхала до Львова на літературний форум, щоб там послухати поетів, я пізнаю сучасну українську літературу, знайомлюсь з авторами, я щодня говорю про вірші, я опинилась несподівано для себе у віршованому полі. Мій друг теж несподівано для себе почав писати дуже часто, останнім часом навіть по кілька віршів на день. Люди кажуть, що взагалі зараз більше людей стали цікавитись поезією, більше людей стали писати вірші. Наука каже, що таке відбувається в часи соціальної нестабільності, що саме такі часи породжують найбільше видатних поетів і письменників. Отже, і мене забрала ця хвиля.
Не знаю, чи повернеться наснага до створення прикрас, так чи інакше, це вміння залишиться зі мною, але натхнення моє зараз на боці текстів. Тож хай так і буде. Можливо, і мені вдасться написати щось достойне. Дещо друкуватиму тут, хай навіть цей блог ніхто й не читає. Та я не для того його і створювала, щоб мене читало й критикувало багато людей. Хай це буде просто своєрідний каталог текстів.

Самопрезентація

Привіт, мене звати Інна, я живу в Україні, займаюсь тим, що роблю прикраси. Мої прикраси унікальні й наповторні, а я сама така різнобічна й оригінальна особистість...
От що можна написати в презентації про себе, так щоб чесно?
Перш за все мене завжди збиває з пантелику необхідність визначити хто ти є. Ну я людина, так, жінка, а всередині взагалі-то кішка. Я це я і більш нічого. Не стану ж я асоціювати себе з ролями, які щодня граю в цьому житті, це було б дещо наївно, мені здається. Але люди чекають саме цього - чіткого і зрозумілого визначення: "Я - художник" або "Я - любляча і кохана дружина". Дві короткі чіткі відповіді на найголовніші в житті питання Who are you? та What are you?
Добре, з першим питанням нібито зрозуміло. Що ж до другого. Якщо брати освіту, то я мабуть історик. Або психолог. Історико-психолог. А ще я пройшла посвяту в археологи, тож можу вважатись і археологом теж. Якщо брати роботу, то я можу зватися екскурсоводом, знову психологом, коректором чи журналістом. Журналістом я звалася найдовше і багато хто вважає, що перестати грати цю роль неможливо. Можливо, кажу я вам.
Зараз моя робота в тому, що я роблю прикраси. Тобто я можу зватися дизайнером прикрас, художником, якимось незрозумілим "майстром" чи навіть ювеліром. Найближче мабуть дизайнер прикрас, хоча дизайнерської освіти я звісно не маю. Якщо це має якесь значення.
Крім роботи я ще маю купу захоплень. Отже, можу зватися актрисою, танцівницею або фотомоделлю. Ким захочу, одним словом, тим і буду зватися.
І це ще я не торкалася соціальних ролей, яких у кожної людини не менше десятка...

Тож хай буде так: я Інна, Біла Кішка. Приємно познайомитись.